Система недержавного пенсійного забезпечення

Багато століть, а може, і тисячоліть турботу про людей похилого віку брали на себе діти й онуки. Сім‘ї тоді були більшими – по 6-7 і навіть більше людей. Звичайно, і тоді людей літнього віку було не просто прогодувати, котрі, до речі кажучи, ні про який відпочинок і мріяти не могли, а сумлінно працювали „на сім‘ю” до останнього.

Однак час йшов, сім‘ї почались скорочуватись, люди літнього віку стали жити окремо, а заможність суспільства збільшувалось. Так виникла гуманна ідея – покласти турботу про старших на суспільство, тобто змушуючи всіх працездатних платити по трішки, забезпечуючи всім людям літнього віку гідне існування. На підставі чого і була створена Солідарна система загальнообов’язкового пенсійного забезпечення, що і понині діє в Україні.

Хоча статистика свідчить про неефективність нині діючої системи, так як державна пенсія може забезпечити пенсіонеру дохід, що складає лише близько 30% від його перед пенсійного заробітку. Звичайно у людей пенсійного віку не виникає бажання виходити на пенсію (адже у цьому випадку рівень їх життя знизиться у 3 (!) рази  тому вони змушені продовжувати трудову діяльність.

Виникає питання: чому люди сумлінно працювали усе життя, з їх заробітної плати проводились значні відрахування у фонди соціального страхування, а досягнувши пенсійного віку вони змушені жити на мізерну пенсію.

Відповідь наступна: в Україні назріла демографічна криза – населення „старіє”, тобто виникає диспропорція у відношенні молодого до похилого покоління – це і є головною причиною збоїв у роботі солідарної пенсійної системи. Сьогодні за оцінкою експертів в Україні на 1000 працюючих приходиться 795 пенсіонерів, а середній розмір пенсії складає 31% від офіційної заробітної плати (і це на фоні того, що фактична зарплата у більшості людей вища, ніж записано у відомостях).

Треба сказати, що демографічна проблема  – це проблема, що стоїть не тільки перед Україною, але  й перед європейськими країнами, США та Японією.

Але світове співтовариство вирішило проблему пенсійного забезпечення наступним чином: була розроблена і впроваджена Система Недержавного Пенсійного Забезпечення. Ця система передбачає забезпечення людини додатковою недержавною пенсією, шляхом перерахування коштів як за рахунок роботодавця, так і за власні кошти громадянина.

В Україні вже з 1 січня 2004 р. вступив у дію Закон України „Про недержавне пенсійне забезпечення”.

Відповідно до цього закону і створюються недержавні пенсійні фонди.

Недержавний пенсійний фонд (НПФ) – юридична особа, що створена у відповідності до Закону і є неприбутковою організацією (непідприємницьким товариством), функціонує і проводить свою діяльність виключно з ціллю накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам фонду у визначеному законодавством порядку.

Іншими словами – абсолютно усе майно недержавного пенсійного фонду, включаючи прибуток, що отримується від розміщення коштів фонду, належить його учасникам, тобто особам, на користь яких проводяться внески до пенсійного фонду. Ні засновники фонду, ні будь-які треті особи не мають прав на майно НПФ.

У такому разі – яким чином функціонує недержавний пенсійний фонд?

Усі операції від імені пенсійного фонду здійснюють компанії-менеджери, з котрими фонд уклав контракти на обслуговування – компанія з управління активами (КУА), адміністратор і зберігач активів.

Адміністратор фонду – юридична особа, що здійснює адміністрування недержавного пенсійного фонду.

Основними функціями Адміністратора недержавного пенсійного фонду є:

  • ведення персоніфікованого обліку учасників фонду – тобто їх персональних пенсійних рахунків;
  • укладення пенсійних контрактів від імені фонду;
  • забезпечення приймання пенсійних внесків, котрі вносяться у фонд;
  • укладання договорів на виплату пенсії на визначений строк від імені фонду;
  • подання до державних і контролюючих органів з подальшою публікацією у пресі інформації про фонд і здійснення ним діяльності по недержавному пенсійному забезпеченню;
  • надання звітності про діяльність фонду;
  • ведення бухгалтерського і податкового обліку фонду, та інш.

Компанія з управління активами – юридична особа, що здійснює професійну діяльність з управління активами пенсійних фондів на підставі відповідної ліцензії.

Основнa функція полягає у здійсненні ефективного інвестування пенсійних коштів фонду в активи, дозволені законодавством. А це передбачає формування інвестиційного портфелю фонду з метою забезпечення найбільшого інвестиційного прибутку фонду при виборі найбільш надійних об’єктів інвестування.

Законодавство дозволяє одній компанії суміщати діяльність з адміністрування пенсійного фонду і управлінню активами фонду, а от Зберігач повинен бути іншою юридичною особою.

Зберігач фонду – банк, котрий має ліцензію на здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів (у цьому банку зберігаються цінні папери, що належать пенсійному фонду; ведеться розрахунковий За надання послуг фонду ці суб’єкти отримують винагороду із коштів фонду. Тарифи на винагороди осіб, що надають послуги фонду, регулюються законодавством.

Учасник недержавного пенсійного фонду – фізична особа, на користь якої здійснюються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду.

Вкладник недержавного пенсійного фонду – особа, що здійснює пенсійні внески на користь учасника фонду шляхом перерахування грошових коштів у недержавний пенсійний фонд у відповідності до умов пенсійного контракту. Вкладниками можуть бути: роботодавці (що найбільш вигідно як для співробітника, так і для підприємства-вкладника), члени сім‘ї учасника, і навіть сам учасник, що може здійснювати внески в свою користь до недержавного пенсійного фонду.

Якщо вкладник має тяжкий  фінансовий стан (або інші причини), він може припинити перераховувати внески за певних учасників на певний строк, не розриваючи пенсійного контракту. В подальшому за вкладником залишається можливість відновлення пенсійних внесків. При цьому на накопичену суму, що знаходиться на індивідуальному пенсійному рахунку учасника, продовжує розподілятися інвестиційний дохід від інвестування усіх пенсійних активів фонду (вони інвестуються у сукупності). Крім того, індивідуальний пенсійний рахунок учасника фонду не закривається адміністратором, а накопичені на ньому пенсійні кошти плюс інвестиційний дохід і складуть загальну суму недержавної пенсії, котру почне отримувати учасник по досягненні пенсійного віку за недержавним пенсійним забезпеченням.

Цей пенсійний вік, по досягненні котрого учасник фонду має право на отримання пенсійної виплати, визначає сам учасник шляхом написання заяви Адміністратору фонду про визначення пенсійного віку. Він може бути меншим на 10 років, ніж пенсійний вік за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням. Тобто для чоловіків цей вік від 50  (при пенсійному віці для виходу на державну пенсію у 60 років), для жінок – від 50 (для отримання державної пенсії цей вік має скласти  60 років). При настанні інвалідності учасником фонду виплата недержавної пенсії допускається і раніше. У цьому випадку учасник фонду може визначити свій „недержавний” пенсійний вік після настання інвалідності без таких обмежень.

У заяві вказується вид обраної учасником пенсійної виплати. Пенсійна виплата може бути двох видів:

  1. пенсія на визначений строк – виплачується протягом строку, що визначає учасник фонду, але він не може бути меншим 10 років з моменту першої пенсійної виплати. Якщо учасник не задоволений роботою Фонду, то він має право у будь-який час (з моменту вступу у дію договору на виплату пенсії) подати заяву адміністратору фонду про переведення цих коштів у інший НПФ, чи укласти зі страховою організацією договір зі страхування довічної пенсії;
  2. одноразова пенсійна виплата – проводиться на вимогу учасника фонду у наступних випадках:
  • критичного стану здоров‘я (онкозахворювання, інсульт тощо) або настання інвалідності цього учасника, підтвердженого відповідним документом органу медико-соціальної експертизи згідно із законодавством;
  • у випадку, якщо сума належних учаснику фонду пенсійних коштів на дату настання пенсійного віку учасника не досягає суми, достатньої для забезпечення протягом 10 років щомісячної виплати в розмірі 50 відсотків офіційно затвердженого прожиткового мінімуму, законодавчо визначеного для непрацездатних громадян; – станом на 01.01.2024 ця сума складає 141 660,00 грн;
  • виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України.

Крім того, пенсійні кошти учасників успадковуються у відповідності  з нормами цивільного права України. Пенсійна виплата здійснюється одноразово також спадкоємцю учасника фонду, а у разі смерті – його спадкоємці, подають Адміністратору фонду заяву і документи, котрі підтверджують їх право на отримання такої виплати. Детальніше про механізм здійснення пенсійних виплат – у розділі „Учасникам фонду

Питання?

Якщо у Вас є питання, заповніть форму, що наведена нижче.